Дмитрівська поминальна субота – це особливий день у церковному календарі, коли християни молитовно вшановують пам’ять покійних.
У 2026 році дата Дмитрівської поминальної суботи інша у зв’язку з переходом ПЦУ на новий церковний календар, що відбувся восени 2023-го.
Тож розберемося, коли Дмитрівська поминальна субота у 2026 році, і як правильно її провести.
Коли Дмитрівська поминальна субота 2026
Нагадаємо, що після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар, усі нерухомі свята та памʼятні події відзначаються за новими датами – на 13 днів раніше, ніж було раніше.
День святого Димитрія Солунського тепер припадає на 26 жовтня, а не на 8 листопада (старий стиль).
Таким чином, Дмитрівська поминальна субота у 2026 році припадає на 24 жовтня. Це субота перед днем пам’яті святого Димитрія, і саме цього дня у храмах ПЦУ відбувається загальне поминання померлих.
Дмитрівська поминальна субота — значення дня
Дмитрівська поминальна субота, або батьківська субота, – час, коли церква молиться за всіх спочилих, незалежно від дати їхньої смерті. Вона названа на честь святого великомученика Димитрія Солунського.
Традиція цієї суботи сягає часів Київської Русі – України, а зараз цей день дещо змінив значення. У Дмитрівську суботу поминають не тільки рідних, а й жертв Голодомору, репресій, війн, Героїв Небесної Сотні та воїнів, полеглих у війні з Росією.
Дмитрівська поминальна субота – традиції та звичаї
Традиції у Дмитрівську поминальну суботу включають відвідини храму, молитву за померлих, впорядкування могил і поминальні трапези.
- Заупокійні богослужіння
Увечері в п’ятницю та вранці в суботу у храмах правляться панахиди. Віряни подають записки з іменами спочилих, ставлять свічки за упокій, приносять продукти на спільну поминальну трапезу для нужденних.
- Відвідування кладовищ
Перед Дмитрівською суботою родини традиційно прибирають могили: очищають від листя, прикрашають осінніми квітами (айстрами, хризантемами). На сам день – запалюють лампадки, читають молитви.
- Поминальний обід
Після служби родини збираються на спільний стіл. Готують поминальну кутю (канун), пісні страви, узвар, згадують покійних добрим словом. За традицією частину страв можна віддати нужденним – як милостиню за душу покійного.
Священники закликають проводити цей день із молитвою, милосердям і у спокої. Не варто влаштовувати застілля зі спиртним чи гучними розмовами.
Також у ПЦУ наголошують, що цього дня важлива не стільки зовнішня обрядовість, скільки щире молитовне поминання – воно і є проявом любові та духовного зв’язку між живими та тими, хто вже відійшов у вічність.
